Художниця та діячка мистецтв Приймаченко
Оновлено: 27 трав.
Вулиця Марії Приймаченко, місто Ізюм, Харківська область
Сила наївного мистецтва проти радянських міфів: чому в Ізюмі з’явилася вулиця Марії Примаченко
Деокупація Харківщини восени 2022 року дала поштовх для глибокого ментального й культурного очищення українських міст. Одним із символів цього процесу стало місто Ізюм, де в грудні 2022 року перейменували понад два десятки топонімів. Серед найбільш знакових змін — перейменування вулиці Зої Космодем’янської на честь видатної української художниці Марії Примаченко. Ця заміна є не просто технічною зміною адреси, а свідомим кроком з демонтажу радянських ідеологічних міфів та повернення справжньої української ідентичності.
Десятиліттями ця вулиця носила ім'я Зої Космодем’янської — радянської диверсантки, яка стала першою жінкою — Героєм СРСР під час Другої світової війни. У радянській пропаганді її постать була перетворена на культовий, релігійно-ідеологічний образ абсолютної самопожертви заради радянської батьківщини. Маркування українських міст іменем Космодем’янської мало чітку мету: насадження культу війни через героїзацію трагічної загибелі та мучеництва, виховання в людях готовності померти за режим, а також використання постаті диверсантки як елементу мілітарного міфу для підтримання постійної мобілізаційної готовності суспільства. Крім того, таке нав'язування загальнорадянських, переважно російських, героїв виступало інструментом культурної асиміляції, що витісняло місцевий контекст та пам'ять про українських митців та історичних діячів.
Натомість Марія Оксентіївна Примаченко — це всесвітньо відома генійка з українського Полісся та народна художниця, яка стала однією з найяскравіших представниць світового «наївного мистецтва». Майже все своє життя вона провела в маленькому селі Болотня на Київщині, де через перенесений у дитинстві поліомієліт важко пересувалася, але створила понад 800 унікальних картин. Роботами Примаченко захоплювалися Пабло Пікассо та Марк Шагал, а за рішенням ЮНЕСКО 2009-й рік був офіційно оголошений роком Марії Примаченко. Художниця вигадала власний фантастичний всесвіт, населений дивовижними звірами, птахами та заквітчаними рослинами, що генетично пов'язані зі слов’янською міфологією та українським фольклором. Попри позірну дитячість малюнків, її роботи завжди мали глибокий філософський підтекст, адже вона гостро реагувала на аварію на ЧАЕС у серії чорнобильських робіт, переживала Другу світову війну та палко мріяла про мир, підписуючи свої твори щирими народними приказками.
Поява вулиці Марії Примаченко на мапі звільненого Ізюма має глибоке символічне та практичне значення, демонструючи, чому це перейменування є правильним і важливим. По-перше, відбулася заміна культу смерті на культ життя, адже замість образу радянської диверсантки, що асоціюється з війною та загибеллю, вулиця отримала ім'я жінки, яка створювала життя, світло та красу навіть у найтемніші часи, перетворюючи свою творчість на життєствердну оду миру.
По-друге, це стало символом культурної стійкості, оскільки російські окупанти цілеспрямовано намагаються нищити українську спадщину. На початку повномасштабного вторгнення росіяни спалили історико-краєзнавчий музей в Іванкові, де зберігалися роботи художниці, хоча тоді місцеві жителі героїчно врятували полотна, тому назвати вулицю на її честь в Ізюмі — це прямий акт культурного спротиву.
Також такий крок утверджує світовий бренд України, адже Марія Примаченко є візуальним кодом нашої держави, впізнаваним у Парижі, Нью-Йорку та Токіо, що інтегрує локальну топоніміку Харківщини у глобальний контекст. Зрештою, це дозволило виправити гендерний баланс: місто зберегло жіночий топонім на мапі, але змінило штучну ідеологічну фігуру на реальну творчу особистість, яка є національною гордістю. Перейменування вулиці в Ізюмі наочно демонструє, як Україна впевнено виходить із ментальної тіні радянського тоталітаризму, а на зміну пропагандистським символам приходить справжня, жива та щира українська культура, втілена в дивовижних звірах та квітах Марії Примаченко.
Коментарі