Поетеса та публіцистка Теліга
Вулиця Олени Теліги, місто Ізюм, Харківська область
Те, що в Ізюмі вулиця Олени Теліги з’явилася на місці колишньої вулиці Ярославського, важко назвати випадковістю. Омелян Ярославський був одним із головних радянських безбожників і пропагандистів. Олена Теліга, навпаки, поетеса, яка віддала життя за українську ідею. Декомунізація, по суті, просто поміняла місцями два протилежні полюси.
Олена Іванівна Теліга, у дівоцтві Шовгенева, народилася 1906 року в підмосковному Іллінському, в інтелігентній родині інженера-гідротехніка. Дитинство минуло в Петербурзі, а з 1918 року родина оселилася в Києві. Згодом, рятуючись від більшовиків, Шовгеневи опинилися в еміграції. Саме там, навчаючись і обертаючись у середовищі української еміграції, Олена сформувалася і як поетеса, і як переконана українська патріотка. Вона вийшла заміж за Михайла Телігу, колишнього старшину армії УНР.
Творчий доробок Теліги невеликий, відомо лише близько сорока її віршів, і за життя вона так і не видала жодної власної збірки. Та цього вистачило, щоб назавжди ввійти в українську літературу: її лірику вирізняє рідкісне поєднання жіночності й майже воїнської твердості. Окрім поезії, Теліга була публіцисткою й літературною критикинею, людиною чіткої громадянської позиції, для якої слово й чин були нероздільні.
Восени 1941 року, коли Київ зайняли німці, Теліга у складі похідної групи ОУН повернулася до міста, попри величезний ризик. Там вона очолила Спілку письменників, а також заснувала й редагувала літературно-мистецький журнал «Літаври». Це була, по суті, журналістська й редакторська місія в нелюдських умовах: нацистська окупаційна влада пильно стежила за українським культурним життям і незабаром заборонила видання.
Друзі вмовляли Телігу залишити Київ, але вона відмовилася. 9 лютого 1942 року її заарештувало гестапо. У тюремній камері, за переказами, вона лишила напис із тризубом: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Її разом із чоловіком та соратниками розстріляли в Бабиному Яру, днем пам’яті заведено вважати 21 лютого 1942 року. Їй було тридцять п’ять. Михайло Теліга під час арешту міг урятуватися, але назвався письменником, щоб лишитися поруч із дружиною до кінця.
Так на ізюмській мапі ім’я радянського пропагандиста, який усе життя боровся і з вірою, і з українством, поступилося імені жінки, яка за це українство загинула. Кращої ілюстрації до того, що таке декомунізація, годі й шукати.
Довідка
До перейменування вулиця називалася Ярославського, на честь радянського партійного діяча й пропагандиста Омеляна Ярославського. Сучасну назву на честь поетеси й діячки ОУН Олени Теліги вулиця дістала в межах декомунізації (2015–2016).
Коментарі