Поет і драматург Плужник

Вулиця Євгена Плежника, місто Ізюм, Харківська область

Ізюм, старовинне місто над Сіверським Дінцем, у 2022 році пережив окупацію й тяжкі руйнування, а згодом визволення. Серед його вулиць є й та, що носить ім’я Євгена Плужника, поета, якого тоталітарна система знищила за вісім десятиліть до того. У цьому сусідстві є своя закономірність: і місто, і поет, кожен по-своєму, уособлюють Слобожанщину, яка раз у раз мусила виживати.

Є. Плужник. Фото: Вікіпедія

Євген Павлович Плужник народився 1898 року в слободі Кантемирівка на Східній Слобожанщині, нині це територія Воронезької області Росії. Звідси й літературний псевдонім, яким він підписував ранні вірші, — Кантемирянин. Юність минула в навчанні та переїздах; згодом родина перебралася на Полтавщину, де майбутній поет деякий час учителював, а далі оселився в Києві, тодішньому центрі українського літературного життя.

У літературу Плужник увійшов стрімко. У 1926 році вийшла його перша поетична збірка «Дні», за нею «Рання осінь» (1927), а 1928-го, єдиний прозовий твір, психологічний роман «Недуга». Писав він і для театру. Його лірику вирізняли стриманість, філософська глибина й майже афористична точність, через що Плужника й досі вважають одним із найтонших майстрів української поезії XX століття. Належав він до літературних об’єднань «Ланка» та «МАРС», які офіційна радянська критика записувала в «попутницькі», а отже, підозрілі.

Є. Плужник. Фото: Український інтерес

Розплата прийшла після вбивства партійного діяча Кірова в грудні 1934 року, коли репресії накрили цілі літературні кола. Плужника, який давно й тяжко хворів на туберкульоз, заарештували й звинуватили в належності до «національної терористичної організації». Спершу йому винесли смертний вирок, потім замінили його десятьма роками таборів. Поета етапували на Соловки, причому настільки знесиленого, що везли окремо від інших в’язнів. Десять років полярних таборів для людини з хворими легенями означали те саме, що й розстріл, тільки повільніший. Євген Плужник помер на Соловках 2 лютого 1936 року, не доживши й до сорока.

Те, що ми взагалі можемо сьогодні читати Плужника, великою мірою заслуга його дружини, акторки Галини Коваленко, яка зберегла рукописи поета. Його третя збірка, «Рівновага», побачила світ уже по смерті автора. А те, що ім’я знищеного режимом поета з’явилося на вулиці міста, яке само ледь не стерли з лиця землі у 2022 році, надає цій назві особливого звучання: пам’ять, яку колись намагалися викоренити, повертається наперекір усьому.

Довідка

Вулиця носить ім’я поета Розстріляного відродження Євгена Плужника. Топонімію Ізюма змінювали під час декомунізації (2015–2016) та дерусифікації (2022–2023), проте точну попередню назву саме цієї вулиці з відкритих джерел підтвердити не вдалося.