Льотчик та військовослужбовець Редькін
Вулиця Тараса Редькіна, Харків
У Харкові сотні вулиць носять імена письменників, військових, науковців та історичних постатей. Але останні роки змінили саме розуміння міської пам’яті. На місці радянських назв з’являються імена людей, чия історія пов’язана вже не з минулим століттям, а з сучасною війною України.
Однією з таких стала вулиця Тараса Редькіна у Київському районі Харкова.
Раніше вона мала назву Пєшкова — на честь російського письменника Максима Горького, справжнє прізвище якого було Пєшков. У 2024 році вулицю перейменували на честь українського льотчика Тараса Редькіна — харків’янина, який загинув під час бойового завдання, врятувавши мешканців села ціною власного життя. Це перейменування стало не лише зміною таблички на будинках. Воно стало символом того, як змінюється сам Харків.
Від радянського минулого — до сучасної української пам’яті
Після початку повномасштабного вторгнення в Україні активізувався процес деколонізації міського простору. Багато вулиць, які десятиліттями носили імена російських або радянських діячів, отримали нові назви — на честь українських військових, волонтерів, митців та громадських діячів. Харків став одним із міст, де цей процес особливо помітний. Місто, яке постійно перебуває під російськими обстрілами, поступово формує нову карту пам’яті.
Вулиця Пєшкова стала вулицею Тараса Редькіна. І за цією зміною — не лише політичне рішення, а історія людини, яка стала частиною сучасної української історії.
Хто такий Тарас Редькін
Тарас Редькін народився у Харкові. З дитинства він захоплювався авіацією та спортом. Його батько працював на Харківському авіаційному заводі, тому атмосфера польотів і техніки була близькою йому змалку.
Окрім авіації, Тарас професійно займався вітрильним спортом і навіть входив до резерву збірної України.
Пізніше він вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який закінчив у 2019 році. Після навчання служив у Повітряних силах ЗСУ як льотчик-винищувач. Побратими згадують його як спокійну, відповідальну та дуже зосереджену людину. У небі він керував винищувачем МіГ-29 та виконував бойові завдання під час повномасштабної війни.
Останній бій
25 вересня 2022 року Тарас Редькін виконував бойове завдання на Миколаївщині. Його літак брав участь у знищенні ворожих систем протиповітряної оборони. Під час операції винищувач був підбитий. У льотчика залишався шанс катапультуватися. Але під літаком знаходилося село.
Тарас Редькін відвів палаючий літак від житлових будинків і загинув сам. Ціною власного життя він урятував цивільних людей. Після загибелі льотчика нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня посмертно.
Вулиця як пам’ять
Сьогодні ім’я Тараса Редькіна знаходиться не лише у військових архівах чи нагородних документах. Воно є на карті Харкова. Для багатьох мешканців нові назви вулиць — це лише зміни у документах або навігаторі. Але насправді топоніми формують колективну пам’ять міста. Вони показують, кого суспільство вважає важливим і чиї історії хоче передати наступним поколінням.
Вулиця Тараса Редькіна стала частиною цієї нової пам’яті. Це вже не історія про далеких радянських діячів. Це історія про людину, яка жила у цьому місті, навчалася тут і загинула під час війни за Україну.
Новий Харків
Під час війни Харків змінюється не лише фізично. Разом із будівлями, районами та вулицями змінюється й символічний простір міста. Нові назви з’являються замість старих не випадково. Вони стають способом зберегти пам’ять про людей, які стали частиною сучасної української історії.
Коментарі